Дослідницький центр rabota.ua у 2019 році провів опитування серед 664 осіб і дізнався, що більше половини респондентів – 55,4% – працюють за фахом або в близьких до неї сферах. Не за професією трудяться 27,1% учасників опитування.
Серед основних причин, чому українці працюють не за фахом, найчастіше зустрічаються: труднощі при працевлаштуванні – 34,1%, низька заробітна плата – 30,5% і усвідомлення, що обрана сфера діяльності більше не приваблює чи не підходить людині, – 21%.
При цьому 46,2% респондентів знайшли роботу не за фахом без особливих зусиль, у 26,6% працевлаштування зайняло тривалий час. Щоб працювати в новій для себе сфері, 13,3% учасникам опитування довелося пройти перепідготовку та отримати «корочку», а 5,2% прийняли рішення працювати на себе.
Загалом бажання освоїти нову професію відвідувала більшість респондентів-60,2%. На ділі в даний момент отримують ще одну спеціальність 11,8% опитаних, 12,2% планують перекваліфікуватися найближчим часом. Близько 16% ніколи не думали про те, щоб опанувати нову професію.
ДУМКА
Професор Михайло Стрілець: «Цінність випускника на ринку праці з року в рік знижується»
Більше чверті білорусів працюють не за фахом. Те, що чверть українців не працюють за фахом, є проявом недоліків у розробці освітньої стратегії держави. Щоб такого не було, необхідно різко поміняти якісні параметри при прийомі абітурієнтів до ВНЗ.
Не можна брати тих, хто має менше 40% балів від максимально можливого. Це буде дуже посередній студент, який стане для вузу баластом.
В основному не за фахом працюють слабкі студенти, які прийшли тільки для того, щоб мати «корочку», а не спеціальність. Багато вузів минулого року набирали абітурієнтів менш ніж зі 100 балами. Це цунамі для українського освітнього простору.
Друге, що треба переглянути, – це навантаження на викладачів, щоб вони мали можливість працювати з кожним студентом. Зараз у викладача в Україні навантаження – 1 000 годин. У зарубіжних вузах-менше 500. Крім того, 30 – 35 студентів у групі на одного викладача – це багато. На Заході – 12 осіб.
Третє – це постійне впровадження викладачем новітніх технологій освітнього процесу з урахуванням власних наукових розробок та встановлення жорсткого контролю за цим, як це робиться у всьому цивілізованому світі. Тоді студент виходитиме з навчального закладу збагаченим і матиме цінність на ринку праці. А у нас цінність випускника на цьому ринку з року в рік знижується. Багато наймачі не хочуть брати їх на роботу, тому що є недовіра до рівня підготовки.
І ще. Треба скоротити до мінімуму кількість комерційних вузів, тому що за якістю навчання багато з них стають все нижче і нижче. Щоб комерційні вузи не служили лазівкою для відверто слабких і посередніх студентів.
