Підвищення кваліфікації вчителів 2021 – Новий учитель за Концепцією НУШ – частина 6

Які є кваліфікаційні категорії та педагогічні звання?

Перепідготовка вчите/ія та його самоосвіта пов’язані з під­вищенням кваліфікації. Відповідно до статті 59 Закону України «Про освіту», навчальні заклади, в яких працюють педагогічні працівники повинні сприяти професійному розвитку й підви­щенню кваліфікації вчителів.

Порядок присвоєння кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників затверджені в Постанові Кабінету Міністрів України № 1109 від 23 грудня 2015 р. «Про затвердження переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педаго­гічних працівників і порядку їх присвоєння» (додаток 1 на с. 8о ).

Відповідно до категорій учитель може отримати статус спе­ціаліста, спеціаліста другої, першої та вищої категорій. Підви­щення кваліфікації передбачає підвищення педагогічних звань. Це викладач-методист, учитель-методист, вихователь-методист, педагог-організатор-методист, практичний психолог-методист, керівник гуртка-методист, старший вожатий-методист, стар­ший викладач, старший учитель, старший вихователь, майстер виробничого навчання І категорії, майстер виробничого нав­чання II категорії.

Вищу категорію та педагогічні звання вчителю присвоюють управління освіти, а першу та другу категорію, а також кваліфі­кацію «спеціаліста» — навчальний заклад. Умови й порядок при­своєння кваліфікаційних категорій (додаток 2 на с. 82) описані в Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників (Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 20 грудня 2011 року № 1473).

Де вчителю пройти підвищення кваліфікації в 2021 році?

Необхідною умовою для отримання чи підтвердження кваліфікаційної категорії вчителя є проходження курсів під­вищення кваліфікації педагогами. Але якщо раніше вчителі мали змогу навчатися в Інститутах післядипломної педаго­гічної освіти (ІППО), то відповідно до нового Закону України «Про освіту» перелік місць та організацій для підвищення ква­ліфікації значно розширився.

Відтепер учителі не зобов’язані слухати лекції та проходити державні курси в ІППО. Інститути післядипломноїосвіти стали од­ним із суб’єктів, які мають право надавати послуги з підвищення кваліфікації. Стаття 59 закону дає змогу вчителям самостійно обирати, в якій формі й де саме підвищувати свою кваліфікацію.

Стаття 59

«Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають пра­во підвищувати кваліфікацію у закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освіт­ню діяльність за акредитованою освітньою програмою. Результати підвищення кваліфікації у таких закладах освіти не потребують окремого визнання і підтвердження».
«Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають пра­во підвищувати кваліфікацію в інших суб’єктів освітньої діяльності, фізичних та юридичних осіб. Результати підви­щення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника у таких суб’єктів визнаються окремим рішен­ням педагогічної (вченої) ради.
(…) Вид, форму та суб’єкта підвищення кваліфікації обирає педагогічний (науково-педагогічний) працівник».

Окрім курсів ІППО, учитель може обрати такі види підви­щення кваліфікації: навчання за освітньою програмою, стажу­вання, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренін- гах, вебінарах, майстер-класах тощо. Окрім цього, перепідго­товка вчителя здійснюватиметься в різних формах: інституцій- ній, дуальній, на робочому місці тощо.

Чи буде визнаватися підвищення кваліфікації дійсним у тих закладах, які не мають ліцензії, але працюють за акредитованою програмою навчання, поки не відомо. Механізми визнання та­кого підвищення кваліфікації ще мають бути напрацьовані та вре­гульовані постановою Кабміну.

До того ж у законі чітко вказано, що вчитель повинен витра­тити на підвищення кваліфікації не менше 150 академічних го­дин впродовж п’яти років. Тобто, якщо раніше вчитель покращу­вав свою педагогічну майстерність раз на 5 років, то за новими правилами це відбуватиметься щорічно. До того ж обов’язково з цих 150 годин учитель повинен виділяти час на вдосконалення знань і вмінь роботи з дітьми з особливими потребами.

Хто платитиме за навчання?

Кошти на підвищення кваліфікації педагогів отримуватиме школа. Ці кошти розподілятиме рада. Як все це відбуватиметься? Учитель обирає місце чи заклад, де він хотів би підвищити ква­ліфікацію та подає заявку до адміністрації школи. А вже потім педагогічна рада вирішує, якого вчителя і куди направити на під­вищення кваліфікації. Далі вчитель відвідує курси, семінари чи тренінги — а кошти на їхню оплату переказує школа.

Важливо зазначити, що відповідно до закону підвищення ква­ліфікації вчителів фінансують засновники навчального закладу, школа, в якій працює вчитель, особисто педагог, а також інші фізичні та юридичні особи.

Що ще варто знати про підвищення кваліфікації?

Педагогічна рада школи на основі пропозицій учителів за­тверджує щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників, яке може відбуватися з відривом чи без відриву від навчально-виховного процесу в школі. Відповідно до постанови КМУ від 28.06.97 р. № 695, на час підвищення кваліфікації з від­ривом від освітнього процесу за вчителем зберігається місце роботи зі збереженням середньої заробітної плати.

Педагогу також оплачується вартість проїзду до місця нав­чання і назад та виплата добових за кожен день перебування в дорозі в розмірі, встановленому законодавством для службо­вих відряджень. На час навчання працівники забезпечуються гур­тожитком готельного типу. У разі відсутності гуртожитку відшко­дування витрат, пов’язаних з наймом житлового приміщення, здійснюється на базі навчального закладу.

Надання іншого дня відпочинку під час направлення вчителя на курси підвищення кваліфікації у вихідний день з відривом від освітньої діяльності чинним законодавством не передбачено.